Чуднівський трактат


Розпочинаючи мирні переговори з польською стороною, козацький посол Петро Дорошенко як попередню умову висунув вимогу забути всі давні образи та кривди. Польське командування, пам'ятаючи про небезпеку об'єднання військ Юрія Хмельницького з боярином  Шерємєтєвим, послів від Війська Запорозького зустріли й розмовляли з ними як із "людьми близькими, а в недалекому минулому — товаришами по борні, народженими в межах одного й того ж королівства", засвідчували "милість королівську" та щире бажання Яна Казимира укласти з козаками тривалий і справедливий мир. Делеґація від Війська Запорозького сприйняла сказане комісарами "дуже спокійно і з повагою". Та коли мова зайшла про узгодження позицій сторін щодо змісту угоди про примирення, на зміну церемоніальним зворотам прийшли гострі й напружені дебати. Зокрема, козацькі посли наполягали на тому, щоб при затвердженні старих привілеїв Війська Запорозького було збережено чинність Гадяцької угоди, яка "давала їм більше свобод, ніж дозволяли старі права", наполягала, "аби і вона також у цілості і в кожній деталі залишалася непорушною адже була затверджена присягою короля й Речі Посполитої". 

Згідно з досягнутими умовами Чуднівської угоди, козацький зверхник брав на себе зобов'язання негайно відступити від царя, припинити будь-які контакти з   В. Б. Шерємєтєвим та іншими начальниками російських військ в Україні, ніколи не вступати з ними в переговори й не мати товариських взаємин. Анулювати мали й всі інші домовленості Війська Запорозького щодо протекції когось із іноземних володарів, із якими козаки не мали права встановлювати контакти в майбутньому.

Щоб якнайшвидше відібрати міста й фортеці, зайняті московськими залогами, козацький гетьман на чолі військ мав негайно повернутися на Наддніпрянську Україну, залишивши при коронному гетьмані декілька полків, аби ті разом із польською армією та кримськими ордами взяли участь в остаточному розгромі В. Б. Шерємєтєва. Якщо б капітуляцію московських військ затягнули на довший час, Ю. Хмельницький мав мобілізувати на допомогу Речі Посполитій все Військо Запорозьке.

Аби уникнути непотрібного пролиття козацької крові, Хмельницький, таємно вислав наказному гетьманові лівобережців Тимофію Цицюрі універсал, повідомляючи про укладення мирної угоди з польською стороною та наказуючи перейти на бік короля. Утім, уникнути кровопролиття все ж не вдалось. Цицюра, аби не наразитись на помсту з боку Шерємєтєва, свій задум щодо об'єднання з Хмельницьким тримав у глибокій таємниці. 

Отож, і відданий ним під час бою з поляками і татарами наказ про прилучення до супротивника козацтво аж ніяк не могло зрозуміти. У війську вчинилось замішання. Частина козаків пішла за своїм зверхником, частина повернулась до табору. А в кінцевому результаті це спричинило величезні людські втрати. Трагічні ж враження від побоїща під Чуднівом вже від початку вкрай негативно налаштували лівобережних козаків і щодо Чуднівських домовленостей гетьмана Хмельницького з польським командуванням.