Героїчна Старицька
епопея

Поки під Жовнином повсталі козаки та командування коронними військами готувались до проведення мирних переговорів, до табору донеслась звістка про наближення підкріплення повсталим, яке вів з Правобережжя полковник Скидан. Сподіваючись на близьку допомогу, Гуня в ніч з 21 на 22 червня переніс свій табір з правового на лівий берег Сули й окопався на вигідних позиціях в гирлі одного з Дніпрових рукавів — так званої Стариці. Старицький табір, укріплений, як писали очевидці, "від води до води", під безперервним обстрілом і атаками витримав шеститижневу облогу, чекаючи на допомогу із Запоріжжя. Проте, отаману Филоненку, котрий на чолі двотисячного загону уверх по Дніпру і його правим берегом доправляв на Старицю продовольство і зброю, які б дозволили повсталим ще принаймні декілька місяців успішно відбиватись від натиску неприятеля, прошмигнути неушкодженим повз коронні війська не пощастило. Артилерійський і рушничний вогонь завдав чималих людських жертв і суттєво полегшив обоз Филоненка — "багато потратив, поживу розсипав і порохів немало повредив". Натомість, до обозу коронного гетьмана постійно надходило підкріплення. Зокрема, у перших числах липня прибуло декілька тисяч надвірного війська Юрія Немирича. Тоді ж Пйотр Коморовський припровадив коронну армату, яку супроводжували півтори тисяч кінноти, понад п'ятсот піхотинців і триста сорок драгунів. Втрати Филоненка, котрий з боями таки прийшов на Старицю, але привіз з собою лише харчів на два дні, остаточно знеохотили повсталих до продовження спротиву. У таборі все гучніше лунали заклики про початок мирних переговорів з польним гетьманом. За таких умов, Гуня та ряд старшин непоміченими покинули козацький табір, побоюючись стати черговими офірними цапами. А тому, коли розпочались переговори, Потоцький уже навіть не ставив питання про видачу старшини, котра очолювала виступ. Переможене козацьке військо передало йому зброю та військові клейноди, а також склало присягу вірності королю та Речі Посполитій.