Криваві жнива під
Боровицею

Вільно на пам'ятній медаліСтановище повсталих стало відверто критичним після того, як коронним жовнірам вдалось непоміченими прокрастись до їхнього табору та підірвати наявні запаси пороху. Аби їх поновити, а також привести з Січі свіжі сили, Павлюк, Скидан і ряд інших старшин вирвались з Кумейківського табору і попрямували до Чигирина, де знаходились селітряні варниці. На чолі повсталих став досвідчений козацький отаман Дмитро Гуня. Саме йому вдалось належним чином мобілізувати пошарпані в бою козацькі полки й організовано вивести їх з-під Канева. Щоправда, відірватись від переслідувань коронних військ Гуні все ж не поталанило. Підійшовши до містечка Боровиця (неподалік Чигирина), військо повстанців об'єдналось із загоном Павлюка, але рух далі було перекрито коронною армією. Жовніри поспіхом обладнали шанці і розпочали артилерійський обстріл супротивника. Сподівання на об'єднання із задніпрянами розвіялись, і лідери повсталих пішли на запропоновані Потоцьким переговори. Посередником у їх проведенні виступив Адам Кисіль, котрий своїм шляхетським словом гарантував збереження життя не лише рядовим учасникам виступу, а і його керівництву. На вимогу польного гетьмана 11 грудня Павлюка було скинуто з гетьманства і разом з полковниками Василем Томиленком, Григорієм Лихим та ще кількома старшинами передано в його руки.