Микитинська Січ

Хрест з Микитинської СічіРозгромивши повсталих на Старці наприкінці червня 1638 р., коронний гетьман Миколай Потоцький спрямував частину своїх військ на захоплення розташованої на о. Томаківка Базавлуцької Січі, звідки, за висловом гетьмана, виповзала багатоголова козацька гідра. Зважаючи на малу чисельність тогочасних захисників Січі, коронним частинам вдалось без особливих проблем витіснити запорожців із Базавлука. Місцем розташування нової твердині, за розпорядженням коронного гетьмана, стала легкодоступна з боку Степу місцевість — Микитин Ріг. Легка доступність підходів до Січі дозволяла владі встановити свій контроль за січовим життям. Крім того, на Січі постійно мав дислокуватись один з реєстрових козацьких полків. Будівництво фортифікаційних споруд на Микитиному Розі розпочалось навесні 1639 р., майже одночасно з побудовою Кодацького замку, а завершилось восени того ж року. Першим кошовим отаманом Микитинської Січі став Федір Линчай. Тому, тогочасних запорожців називали на його честь "линчаївцями". Запорозька Січ на Микитиному Розі проіснувала всього-на-всього до весни 1652 р., коли в пошуках кращого місця розташування, передовсім більш захищеного, запорожці перенесли свій осідок до дніпровських плавнів, поближче до гирла р. Чортомлик.