На війну з "невірними"

Османський лук, колчан, стріли
Після ганебної поразки на Цецорських полях у 1620 р. Річ Посполита доволі відповідально поставилась до підготовки до нової війни з Османською імперією, вибух якої вже найближчим часом був неминучим. У контексті підготовки до війни керівництво держави вкотре звернулось за допомогою до козаків. Вирішення питання участі чи не участі Війська Запорозького у війні Речі Посполитої з Османською імперією було винесене на загальну козацьку раду, скликану на початок літа в урочищі Суха Діброва поблизу Фастова. Крім козаків, участь у раді, що тривала аж три дні, взяли також православні ієрархи митрополит Йов Борецький, єпископ Ієзекіль Курцевич, близько 300 священиків і ченців. Рада пройшла в надзвичайно гострих дебатах. Адже з одного боку, козацтво до участі у війні з ворогами християнської віри закликав патріарх Теофан. До цього також спонукали й традиції козацького життя, присвяченого боротьбі з мусульманською загрозою. З іншого боку, до козацтва долинули звістки про чергові насильства уніатів над православною Церквою в межах Речі Посполитої, не зупинені королівською владою. Не надійшло з Варшави і переконливого сигналу щодо готовності короля визнати новопосвячену православну ієрархію. У той час як султан Осман ІІ напередодні війни засилав на Січ своїх посланців, намовляючи запорожців до союзництва й обіцяючи опіку автономній козацькій окрузі зі столицею в Києві чи Кам'янці-Подільському. Врешті-решт, козацтво у присутності королівського посланця присягнулось допомагати Зиґмунду ІІІ і Речі Посполитій у війні з османами, обрало на похід необхідну козацьку старшину та, водночас, призначило делегацію на перемовини з королем щодо задоволення нагальних козацьких вимог. До Варшави козацьке посольство у складі полковника Петра Сагайдачного, єпископа-князя Ієзекіля Курцевича та ще двох козаків прибуло у другій половині липня. 20 липня козаки і православний владика мали аудієнцію в короля, під час якої Зиґмунд ІІІ пообіцяв задовольнити всі законні бажання Війська Запорозького відразу ж по завершенню війни з Портою, а наразі, відкликати універсали щодо арешту патріарха Теофана та переслідувань висвячених ним православних владик на Русі. Відверто привітне обходження короля з представниками козацтва переконало останніх у доцільності участі у війні.