Північне
Причорномор'я, 1570 р.


Страта християн в Османській імперії
Проведення перепису в провінції Ак-Керман На відміну від інших провінцій, де території розподілялися між військовими (сіпагами) в обмін на військову службу, провінція Ак-Керман була відписана султанській скарбниці, якій вона приносила близько трьох мільйонів акче прибутку у вигляді податків. Крім того провінція мала важливе стратегічне значення, а також забезпечувала столицю Стамбул необхідними товарами — зерном, худобою, а також рабами. Провінція Ак-Керман мала нечислене постійне населення. Перепис 1570 р. виявив лише близько 3 тисяч селянських господарств та менше тисячі міщанських дворів. Близько половини з них належали не-мусульманам. Селянство в основному вирощувало зерно. У провінції вже існувало виноградарство та вироблялося вино. Проте, кочове та відгінне скотарство було основою сільського господарства. Тому, крім постійного населення, тут набагато більше проживало кочовиків, які, однак, не підпадали під поголовний перепис, а лише платили податки за пасовиська та "звичаєве з овець" (1 акче за дві вівці). Податкові ставки на скотарство були дуже помірними, що вабило сюди також християн з сусідньої Молдавії та Речі Посполитої (З "кочовиків-недовірків" збиралися спеціальні податки). Недивно, що худоба звідси вивозилася не лише у Константинополь, а й продавалася у Львові, звідки вона вже переганялась на ринки Західної Європи. Експортний потенціал провінції позначився на тому, що половину прибутків скарбниці — майже півтора мільйони акче — приносило збирання мита та податків з продажу. З них майже 1 млн. акче приносила Кілія. Столиця провінції - порт Ак-Керман приносив утричі менше прибутків. Але тут знаходився центральний невільницький ринок, другий за значенням після Кефе. 

Золота скриня з султанського палацу Топкапи. Стамбул, Туреччина
Демократія у деспотії 

Під час проведення перепису спеціальна комісія відвідувала місто за містом, село за селом, у супроводі кадіїв, секретарів та загону солдатів, щоб переписати усі податкові одиниці і за даними про прибутки, одержані за попередні три роки, розраховувала очікувані обсяги виробництва та обсяги податків. Однак мешканці провінції були обурені здирництвом комісарів, які встановлювали зависокі норми податків. Вони написали скарги і донесли їх до уряду в столиці. Розбиратися з ними довелося декілька років. 23 вересня 1571 р. диван видав наказ про те, щоб податки збиралися в тих обсягах, що були встановлені попереднім переписом, проведеним ще в 1542 р.

 Північне Причорномор'я, Крим, 1570 р. 

"Здобувач столиць"
Втягування Російської держави у війну за Лівонію об'єктивно послабило позиції царя Івана Грозного на південному напрямку, де перед тим вдалося покорити слабких спадкоємців Золотої Орди Казанське та Астраханське ханства. Відчувши слабкість супротивника, в боротьбу за "законний спадок" активно втрутились кримські Ґереї. Навесні 1571 р. хан Девлет Ґерей здійснив блискавичний похід під стіни Москви. 
ПерекопЧималою мірою цьому сприяли й ті "послуги", які надали нападникам кілька московських бояр, незадоволених беззаконнями свого грізного царя, допомігши кримцям непомітно перейти через р. Оку. Цар Іван Грозний встиг утекти з міста до Ростова Заліського, а ось опричне військо царя виявилось абсолютно неготовим протистояти нападникам, які 24 травня майже без опору захопили царську столицю (за винятком Кремля), піддавши її грабункам і руйнуванням. Не спромоглась влада й зашкодити Орді повернутися до Криму зі здобиччю та "незчисленними полоненими". Більше того, на зворотньому шляху кримці захопили й пограбували 30 міст та повітів і вивели до 60 тис. полонених. Кримські татари ніколи не вміли здобувати міста. Успіх 1571 р. був майже унікальним. За здобуту в Московії перемогу хан Девлет Ґерей отримав почесне прізвисько "Тахт Алган", тобто "Здобувач Столиць". Але розвинути успіхи кримцям не вдалось. У згаданому листі хана до Івана ІV містилась вимога повернути в ханські руки здобуті Москвою Казань та Астрахань. Утім, московське керівництво зуміло винести з ганьби 1571 р. належні уроки й почало успішно освоювати південні кордони за допомогою так званих "засечних черт", укріплених оборонних рубежів. Тим часом Порта стала дедалі частіше "запрошувати" татар для участі у війнах в Угорщині й Персії. Походи у Московію приносили менше зиску в порівнянні з виправами у сусідню Україну. Востаннє московська столиця сколихнулась від походу кримського хана Ґазі Ґерея 1591 р. Утім, хан на підступах до Москви був поранений у руку, а похід скінчився поразкою кримчаків.