Похід гетьмана
Сагайдачного на Москву

Гетьман Петро Сагайдачний. Невідомий художник. ХVІІІ стУ квітні 1617 р. королевич Владислав Ваза вирушив з Варшави по царську корону до Москви. Правовою підставою для таких претензій для Владислава було його коронування на царство в роки московської Смути. Восени загонам королевича вдалося здобути важливий стратегічний пункт на шляху до царської столиці — Вязьму. Але брак належного фінансування не дозволяв розплатитися з жовнірами, а неоплачене вояцтво відмовлялось продовжувати похід далі. Владиславу довелось зазимувати під Вязьмою, сподіваючись на скору допомогу. Найшвидше така допомога могла прийти з України. Навесні 1618 р. в Україну було відправлено 6 тис. злотих на оплату козакам-реєстровцям, ще 20 тис. — для найму козаків-охотників на Московську війну. А вже влітку очолюване гетьманом Петром Сагайдачним двадцятитисячне козацьке військо через Сіверщину рушило на об'єднання з королевичем Владиславом. Розпочавши з успішного штурму Лівен, Сагайдачний пішов на Рязанщину, оволодівши по дорозі Єльцем, Лебедянню, Скопіним, Шацьком, Касимовим, а далі, завернувши на північний захід, змусив капітулювати Зарайськ, Каширу, Коломну. Неподалік Єльця було захоплено у полон московських і татарських послів, а під час штурму цього міста козаки, як свідчили очевидці, "двадцять тисяч люду військового висікли", позбавивши у такий спосіб царя надій на отримання підкріплення з рязанського прикордоння. Повідомляючи королевича про свої військові успіхи, Сагайдачний у листі від 24 серпня 1618 р. зазначав: козаки “багато міст, містечок, замків знесли, де Москва військо збирала, почувши, розгромили і майже всі їхні сили рязанські, яких велику кількість звідти до столиці сподівалися, скупчуватися не допускали…” Гетьман Петро Сагайдачний під Москвою. Невідомий художник ХVІІІ ст.

Зустріч Сагайдачного з королевичем Владиславом відбулася 9 жовтня неподалік села Тушино. А вже в ніч з 10 на 11 жовтня війська вчинили спробу нічного штурму Москви. Про його початок московському командуванню вдалося довідатись завчасно, а відтак, добре до нього підготуватись. Атака була відбита. А за її наслідками в історіографії постала повчальна легенда про те, як козацький гетьман, щойно віддавши наказ про штурм царської столиці, нібито, був сильно вражений мелодійним передзвоном московських храмів, що якраз зазивали православних на ранкову Літургію на честь Покрови Богородиці. І саме після цього "руки осаждавших казаков невольно поднялись на крестное знамение", а Сагайдачний, нібито, завагався щодо доречності здобуття православного міста для "іншовірців поляків". Утім, збереглися достеменні відомості стосовно того, що козацький гетьман нітрохи не сумнівався в доцільності продовження кампанії на московських землях. По невдалім штурмі Москви козаки пішли на Калугу, а, здобувши і знищивши це місто, Сагайдачний прислав до королевича козацького полковника, "щоб їм з Московської землі не виходити". Менш войовничо, аніж козацький гетьман, були налаштовані королівські комісари, що в цей час у містечку Деуліно, поблизу Троїце-Сергієвого монастиря, вели мирні переговори з дипломатами царя.