Прощання з козацьким
вождем

Смерть Петра Сагайдачного. Невідомий художник початку ХХ ст.
Важко переоцінити роль Петра Конашевича-Сагайдачного в долученні козацтва до вирішення нагальних суспільних проблем, зокрема щодо захисту старожитньої православної віри. Останнє проявилось і у вступі Війська Запорозького до Київського Богоявленського братства, і у висвяченні під захистом козацької шаблі православної ієрархії, і в постановці перед королем й урядом питання щодо легалізації православної Церкви. Глибоким символізмом був сповнений навіть обряд поховання козацького вождя, померлого 10 квітня 1622 р. від отриманої у Хотинській війні восени попереднього року рани від отруєної татарської стріли, що відбувся "при церкви школи словенскоє" фундованого ним же Братського Богоявлен-ського монастиря. За п'ять днів перед смертю гетьман тестаментом заповів усе своє майно на козацький шпиталь, церкви, школи і монастирі, визначивши його "шафарями і вірними депозитрами" митрополита Йова Борецького та свого наступника на гетьманстві Оліфера Голуба. Зокрема, "ялмужну значную" записав на Київське Богоявленське братство, а також Луцьке і Львівське братство "…на науку й цвічення бакалаврів вчених… церкві Божій, дітям християнським, народу руського… за чим би наука тривати могла вічнії й потомнії часи". Згідно тестаменту Петра Сагайдачного, до спорудженої в Києві його коштом церкви Богоявлення було передано срібний позолочений хрест "в 2 фунти, 16 лотів й 1 золотник, інкрустований 9 дорогоцінними каменями", з вирізьбленим написом: "Року 1622 дал сей хрест раб Божий Петр Конашевич-Сагайдачний, гетьман Войска Его К. М. Запорозкого до церкви Святого Богоявлення Господня в дом братскій на отпущеніе гріхов своих".