Розгортання нової
хвилі Козацької війни

Ярема Вишневецький. Художник Єжи Даніель Шульц
Драконівські заходи щодо козацтва, що вже з лютого—березня 1638 р. обговорювались у Варшаві на вальному сеймі, не могли приборкати козацтво. Ще наприкінці березня запорожці обрали на гетьманство Якова Острянина (Остряницю), а на початку квітня знову вийшли на волость. Оволодівши Чигирином і Кременчуком, повстанці рушили в напрямку Переяслава, де знаходилась головна квартира ненависного їм лідера лояльної до короля поміркованої течії реєстровців полковника Ілляша. Як і рік тому, козаки розсилають по Україні до козаків і "всього народу православного" заклики приєднатися до їхнього виступу. Посланці Острянина доходять аж до Волині, Західного Поділля і Покуття. Причому, цього разу заклики повсталих були звернуті не лише до черні, а й до православної шляхти. Утім, повстання розгортається головним чином усе ж на Задніпров'ї. Головні свої сили Острянин зосереджує поміж річками Голтва і Псел, в Голтвському острозі, що на той час вважався воротами до Дикого Степу. Брат польного гетьмана, Станіслав Потоцький, 8 травня 1638 р. спробувавши на чолі коронних військ і реєстрових козаків оволодіти укріпленнями приступом, був змушений визнати свою неспроможність осягнути перемогу і віддати наказ про відхід до Лубен. Щоправда, належним чином розвинути успіх повсталим не поталанило. Поголоски про відступ Станіслава Потоцького з-під Голтви, звичайно ж, додали популярності Острянину та привели до його війська нових добровольців як із збуреного подіями Лівобережжя, так і порівняно спокійного Правобережжя. Водночас, активність повстанців на Лубенщині сприяла появі у Потоцького сильного союзника — князя Яреми Вишневецького, котрий прибув на допомогу коронним військам на чолі потужної власної армії, що, крім добре вишколеної кінноти і драгунії, мала також 15 гармат та вдосталь пороху і продовольства.