Слободищенські жахіття
Юрія Хмельницького


Великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький. Невідомий художник ХVІІ ст.Обране восени 1660 р. російським командуванням місце для табору поблизу Чуднова з позиції оборонної стратегії виглядало досить непогано, адже було захищене пагорбами й болотами, дозволяло успішно відбивати приступи ворога. Ю. Хмельницький, довідавшись про перебіг кампанії, наприкінці вересня звернувся по допомогу до бєлґородського воєводи Ґ. Ромодановського, повільно просуваючись у напрямі Чуднова. Проте, воєвода не наважився без відповідного указу з Москви рушати в похід. Так само не прагнуло форсування подій і гетьманське оточення. Отож, Хмельницький не став наближався до Чуднова, а розташував свій табір за 20 км на схід від нього, поблизу містечка Слободища. 

Не надто активні дії українського гетьмана дозволили польському командуванню розробити хоч і не надто хитрий, але, мабуть, єдино можливий за тих умов план — нейтралізувати супротивника по частинах. Тоді як коронний гетьман Потоцький із головними силами пильнував за табором Шерємєтєва та Цицюри, польний гетьман Єжи Любомирський перед світанком 7 жовтня на чолі     9-тисячної вибраної кінноти, 1200 піхотинців, 500 драгун і двадцяти тисяч татар здійснив блискавичний перехід під Слободища та атакував козацький табір. 

Петро Дорошенко. Художник  С. ВасильківськийДинамічна та кровопролитна битва 7 жовтня 1660 р. не принесла полякам та їхнім союзникам очевидної переваги. Проте, значні втрати української сторони у війні, що проходила не за їхнім сценарієм, а під диктатом доволі брутального і зверхнього у ставленні до козаків воєводи Шерємєтєва, остаточно знеохотили правобережну старшину продовжувати похід. 

Тим часом польська сторона розпочала акцентовану пропаґандистську кампанію, закликаючи правобережних козаків повернутися в підданство свого "природного пана". За таких непевних умов малодосвідчений український гетьман розгубився й самоусунувся від виконання своїх обов'язків, навіть дав обітницю в разі успішного завершення кампанії прийняти чернечий постриг. Тим часом спроба київського воєводи спільно з військами наказного гетьмана Цицюри 14 жовтня прорвати кільце облоги завершилася провально. І вже наступного дня Хмельницький вислав до польських гетьманів полковника Петра Дорошенка з повідомленням про готовність Війська Запорозького розпочати мирні переговори.