Україна поділена


Укладаючи угоду з Річчю Посполитою, гетьман Хмельницький зобов'язувався передати під зверхність короля всю козацьку Україну. Так само й воєвода Шерємєтєв, втративши після переходу козаків на бік короля будь-які шанси на порятунок, підписав акт капітуляції, де від імені свого уряду брав зобов'язання вивести з усієї України царські війська та більше не претендувати на зверхність над нею.Прапори стрілецьких полків. Малюнок кінця XVII ст.

Проте насправді, розвиток подій  пішов іншим шляхом, аніж можна було сподіватись тріумфаторам. Передовсім, коли звістка про підписання угоди між Юрієм Хмельницьким та польським королем досягнула Лівобережжя, місцева старшина, маючи в тилу російські залоги, вирішила залишити тамтешнє населення у вірності цареві. Царські воєводи двох найбільших форпостів Сіверщини — Чернігова та Ніжина — зразу ж привели населення до присяги на вірність Олексію Михайловичу. В бажаному для московських інтересів напрямі повів справу і наказний гетьман Лівобережної України Яким Сомко, який вже на початку листопада закликав бєлґородського воєводу князя Ґ. Ромодановського, аби той "з ратними людьми в черкаські міста йшов велелюдно для того, щоб в черкаських містах великими ратними людьми хитання залякати".

Хитання й справді були доволі значними. Скажімо, в Ніжинському полку переважна більшість побоювалася можливого наступу поляків та їхніх союзників — татар. Царські воєводи з тривогою доповідали в Москву, що лубенський полковник Степан Шамлицький, "і старшина, і козаки, і чернь хитаються, а говорять, хто буде в силі, того де і ми, Черкаси". А тому були певні, що коли Олексій Михайлович не надішле в Україну додаткові військові контингенти, то "з козаками буде недобре". І дійсно, щойно на Лівобережжя вступили правобережні полки і татарські загони під командою наказного гетьмана Петра Дорошенка, як полковники полтавський, лубенський і гадяцький визнали владу гетьмана Хмельницького.

Тим часом польний гетьман коронний Єжи Любомирський з більшою частиною коронних військ, що брали участь у Чуднівській кампанії, рушив у південно-східному напрямі вглиб України, віддавши наказ розмістити свої війська по всій Правобережній Україні, зробивши виняток лише стосовно кількох міст. Окупація Правобережжя стала доконаним фактом.