Візит гетьмана до
Москви


390_s.jpgВимогу щодо обов'язкового відвудування українськими гетьманами царської столиці вперше було включено до тексту українсько-російського договору у жовтні 1659 р., коли на гетьманство зійшов Юрій Хмельницький. Передбачалось, що відвідини столиці кожним новообраним українським реґіментарем буде свідченням його лояльності до російського монарха, а той, у свою чергу, демонструватиме підтримку своєму васалу врученням булави і прапора. Утім, Юрію, попри шалений тиск з боку російського керівництва, таки вдались уникнути поїздки в Москву, яку він панічно боявся.

Іван Брюховецький йшов до влади постійно наголошуючи на своїй вірності цареві й готовності тісніше підвести Україну під його "високу руку". Проте, і йому невідразу випало виконати норму щодо візиту до царської столиці. На порозі стояла війна з Річчю Посполитої і Кримським ханатом, й Брюховецькому вдалось відмовитись від поїздки. 

До Москви у серпні 1665 р. гетьман вирушив лише в супроводі понад п'ятисотенного ескорту, до якого входили члени гетьманського уряду, полковники, козаки, духовні особи, міщани і міські урядники, а також челядники і джури. Зустрічали українського правителя ще на під'їзді до Москви царські бояри. Спеціально заночували  у Підмосков'ї — аби в'їхати в царську столицю засвіту, як бажаним і шанованим царським гостям. Вельми урочистим був і обід, влаштований на честь високого гостя в царських палатах. Демонструючи батьківську турботу про свого вірного васала, Олексій Михайлович пожалував гетьмана найвищим у Російській державі чином — боярським. Генеральні старшини і полковники отримали дворянські звання та царські грамоти на володіння маєтностями в Україні. А ще Брюховецький породичався з близьким свояком царя — князем Долгоруковим, одружившись на його падчерці Дар'ї.
Менш приємними були політичні наслідки візиту, втілені в новому українсько-російському договорі, так званих Московських статтях.