"Вся Україна
покозачилась"

Небаченого раніше піднесення козацька війна в Україні набуває після повернення восени 1595 р. загонів Северина Наливайка з походу на угорські землі. В останніх днях вересня наливайківці наблизились до
Козак Мамай. Невідомий художник
 адміністративного центру Волинського воєводства — Луцька. Незважаючи на міцні мури потужного замку та чималий гарнізон оборонців, громада вирішила відкупитись від непроханих гостей. Отримавши декілька тисяч золотих, козаки, не завдавши Луцьку жодних прикростей, рушили на Білорусь, почергово здобувши Слуцьк, Бобруйськ, Могильов, при цьому суттєво поповнивши припаси зброї, а також збільшивши за рахунок білоруського поспольства та збіднілої шляхти власні лави. Тепер у повсталих було тридцять гармат, сто гаківниць, п'ять возів сміговниць.
 У війську Наливайка панувала сувора дисципліна. Гетьман, за словами шпигунів, навіть "жодному полковнику не звірявся, що за годину має учинити". А тому кожний його маневр був для супротивника несподіваним і, відтак, тримав у напрузі шляхту не лише декількох сусідніх повітів, а й суміжних воєводств. Невдовзі на білоруські землі вступили й запорозькі козаки Григорія Лободита Матвія Шаули. Масштаби опанування козацтвом нових територій були настільки вражаючими, що сучасники поляки з жахом зауважували: "вся Україна покозачилась". Загроза повної дестабілізації ситуації в державі, внаслідок розгортання козацької війни, змусила керівництво Речі Посполитої перейти до рішучих каральних дій. Немалою мірою цьому сприяло й перемир’я з Османської імперією. Для придушення виступу уряд уперше мобілізував проти підданих короля регулярні коронні війська: тридцять гусарських і дванадцять козацьких хоругв, чотири роти найманої піхоти і вісім рот вибранців, а також дві тисячі жовнірів кварцяних рот. На допомогу їм йшли чотири тисячі литовських військ. Командування цієї потужної сили було доручено досвідченому воєначальнику, польному гетьману Станіславу Жулкєвському.