Запорозькі посли у
Відні

На початок 1590-х рр. у Європі виразно почали проявлятись контури нової великої війни поміж християнським та мусульманським світами. З боку християнського табору найбільшу активність у приготуваннях до війни демонстрували Ватикан, де на той час на апостольському престолі перебував Климент VІІІ, а також австрійський цісар Рудольф ІІ, землі якого безпосередньо межували з Османською імперією та васалами султана, і, що ще більш важливо, віддавна вабили Порту як терени майбутнього завоювання. 

Загострення стосунків між християнськими державами та Портою відкривало нові перспективи Війську Запорозькому для розвитку його військової активності. Адже, якщо перед тим виправи на підвладні султану землі часто-густо викликали роздратування і суворі караючі санкції влади Речі Посполитої, то тепер їх можна було здійснювати під егідою впливового у Європі віденського двору. Наприкінці 1592 р. козаки надіслали свої пропозиції щодо спільних дій проти "ворогів Святого Христа" цісареві. Зважаючи на те, що у майбутній війні неминуче мали взяти участь кримські татари, стримати вторгнення яких у австрійські тили поблизу Відня практично не було чим, запропоновані запорожцями послуги були доволі доречними.