Запорозька виправа на
Чорне море 1615 року

Запорозька виправа на Чорне море 1615 року

 Битва з османцями.  Художник М. МикешинВлітку 1615 р. запорожці здійснили один з найбільш зухвалих морських нападів на Османську Порту. Цього разу похід було спрямовано на південний берег Чорного моря, куди відпливло аж сорок козацьких чайок, несучи на собі близько 2 тис. вояків. Успішно подолавши тривалу мандрівку, запорожці смерчем налетіли на цілком безпечні османські міста і села південно-чорноморського берегу, вклю-чно з Трапезундом. Згідно опису сучасника, турецького історика Наїма, козаки "напали на фортецю Синоп, розташовану на березі Анатолійському…, здобувши тутешній старовинний замок, вирізали залогу, пограбували і спустошили доми мусульманські, і, під кінець, спалили ціле місто так, що той, прегарний і чудовий осідок обернувся на сумну пустелю". Крім того, знищили арсенал, спалили турецькі кораблі і галери. Коли султану доповіли про нечувану зухвалість "невірних", він, упавши в шаленство, наказав повісити великого візиря. І лише заступництво за нього султанші й доньки правителя, врятувало життя високому урядовцю. Навздогін запорожцям з Ак-Керману та Стамбулу було вислано турецькі кораблі під началом Алі аги. Намагаючись перехитрити ворога, козаки розділились на дві окремі групи. Одна з них, висадившись на берег, а саме на схід від Дніпрового устя, спробувала перетягти чайки суходолом і в такий спосіб уникнути турецької засідки. Але потрапила під напад татарського чамбулу (військового роз’їзду), зазнавши значних людських втрат і втративши чималу частину здобичі. Друга частина запорожців з боями проривалась на Низ через Очаківський лиман. Тут теж козаки зазнали немалих втрат. Причому, близько двадцяти низовиків потрапили в полон і їх за наказом султана було передано для розправи родичам постраждалих під час трапезундського погрому. У Варшаві повідомлення про чергові свавілля козаків зустріли вкрай нервово. Це й не дарма. Адже султан відразу поінформував короля про своє тверде бажання вислати "трохи війська" в Україну для нищення козаків. І хоч він запевнював короля Зиґмунда ІІІ в тому, що похід аж ніяк не скерований проти нього і Речі Посполитої, перспектива появи в межах своєї держави османських військ аж ніяк не радувала Варшаву. Незважаючи на щедрі обіцянки короля власними силами приборкати своїх непокірних підданих, турецькі війська під командою Ахмета-паші таки перейшли через Дністер. Як виявилося згодом, паша отримав від султана наказ відбудувати в усті Бугу та в долішньому Подніпров'ї фортеці Тегінці, Аслангородок і Чичаклею, які мали, за задумом османського уряду, назавжди закрити для козаків вихід у Чорне море.Тугра кримського хана Джанібека Ґерея. 1630 р.

 "Рук до збирання і лика для в'язання не вистачало…"

 Обурений зухвалістю козаків, коли ті влітку— восени 1615 р. своєю флотилією, що налічувала не менше 80 човнів, прибилися під Стамбул та спалили тамтешні порти, султан вислав на українські землі Кримську Орду. Цього разу татари пройшлись Поділлям і Волинню. Орда пройшла українськими землями, як вельми образно й не без гіркої іронії описував згодом Зиґмунд ІІІ в інструкціях шляхті на сейм 1616 р., "по лікоть миючи руки в нашій крові, пустошачи все вогнем і мечем, й ніде так і на очі не побачивши піднесеної проти неї зброї". Незважаючи на заклики короля, шляхта так і не спромоглася організувати ефективну протидію нападникам. Як з жалем констатували сучасники цих трагічних подій, ординцям, що напали на українські землі, "рук до збирання і лика для в'язання (бранців) не вистачало". А тогочасний кримський правитель хан Джанібек Ґерей, за результатами свого набігу, надіслав королю зловтішний відзив про пророблену Ордою "роботу": під час походу знищено 200 міст і містечок, кожному татарину дісталося по 8—10 невільників, "а про кількість худоби ніхто й не знає, крім самого Бога…" Турецькі ж сановники, відбудовуючи фортеці над Бугом і в Нижньому Подніпров'ї, після вчиненого Ордами Джанібека Ґерея погрому на підвладних Зиґмунду ІІІ землях, глумливо вимагали від короля продовольства для турецького війська та будівельних матеріалів. Зважаючи на той факт, що в Речі Посполитій палахкотіло полум'я чергового рокошу неоплаченого найманого війська, Зиґмунд ІІІ був змушений "проковтнути" й цей глум мусульман. Адже в розпорядженні гетьмана Станіслава Жулкєвського було всього-навсього …триста вояків.

 Перший похід гетьмана Сагайдачного на Крим 

Свою військову спроможність у боротьбі з османами козаки вкотре довели на початку 1616 р., коли турецька флотилія на чолі з Алі-пашою спробувала блокувати козаків в Дніпровському лимані. У відповідь запорожці завдали по ворогу нищівного удару, затопили кільканадцять турецьких галер і до сотні човнів, змусивши до ганебної втечі самого Алі-пашу. Відразу ж козацька флотилія вдарила по Кримському побережжю, спаливши серед інших чимало ворожих міст й укріплень і турецьку Кефе (Кафу), звідкіля вдалось визволити християн-невільників. Морський похід 1616 р. та здобуття Кафи стало першою відомою акцією, успішне керівництво якою здійснював прославлений уже згодом козацький гетьман Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний.