Данило Заболотний

Данило ЗаболотнийДанило Заболотний (1866—1929 рр.) народився в селі Че­ботарка (нині — Заболотне), не­подалік від Крижополя, на Поділлі. Був сином селянина, до реформи 1861 р. — кріпака. У 1884 р. став студентом при­родничого факультету Но­во­ро­сійського університету, де нав­чався під керівництвом О. Ко­валевського. З 1896 р. по­чав викладати курс загальної па­тології в університеті. В 1897 р. досліджував поширення холери і чуми в країнах Азії, в 1898 р. — стажувався в Інституті Пастера в Парижі. Повернувшись до Пе­тербурга, організував першу в Росії ка­федру медичної бакте­ріології в жіночому медичному інституті.
В 1919—1923 рр. працював рек­тором Одеського медичного інституту. В 1920 р. створив в інституті першу в світі кафедру епідеміології. Від 1924 р. — знову в Ле­нін­гра­ді, на посаді за­відуючого ка­фед­рою у Війсь­ко­во-медичній академії. В 1928 р. переїхав до Києва, де його обрали пре­зидентом ВУАН.