Спілка безвірників

Окремі гуртки “Безбожник” виникали на підприємствах, при хатах-читальнях і сільбудах Одещини, Київщини, Харківщини, Донбасу ще 1923 р. Діяль­ність їх зводилася до атеїстичної пропаганди, цькування духовенства, влаштування антире­лі­гійних маршів, карнавалів, демонстрацій (комсомольські Різд­во, Паска, Йом-Кіпур тощо), видання атеїстичної літератури, плакатів, гасел. Від­сут­ність широкої підтримки антире­лігійних кампаній і гасел населенням примусили комуністів створити допоміжну позапар­тій­ну організацію — Спілку безвірників. 
11—14 травня 1928 р. у сесійній залі ВУЦВК було обрано Всеукраїнську раду спілки. 
1929 р. перейменована на Спіл­ку войовничих безвірників. Під час Голодомору безвірники брали активну участь у закритті хра­мів, тероризуванні духовенства. Максимальна кількість членів СВБ України була в 1934 р. — 11 100 осередків з 1,9 млн. осіб.
Доправляння тек з документами “Шахтинської справи” на процес. Москва, 1928 р.