Бій під Ріпками

Свята Софія в Києві. Здача козацьких клейнодів литовській армії в 1651 р. Художник  А. ван ВестерфельдКатастрофічність ситуації, в яку потрапила козацька Україна після поразки під Берестечком, посилювалася й тими обставинами, що склались улітку 1651 р. на північних кордонах Гетьманату, на Сіверщині. Упродовж всієї весни Хмельницький чинив відчайдушні спроби втримати литовського гетьмана Януша Радзивіла від участі у війні з козаками. У середині травня князя відвідало представницьке козацьке посольство, до складу якого входили полковник Подобайло, шляхтичі Предмирський і Кламовський. У переданому послами литовському гетьману листі Хмельницький палко запевнював адресата у своєму доброзичливому до нього ставленні і щирому бажанні зберегти і надалі в їхніх стосунках мир. Утім, відповідь Радзивіла була невтішною — 4 червня князь заявив, що Литва є складовою частиною Речі Посполитої, а він виконає будь-який наказ короля. А вже за декілька днів литовські корогви вторглись на Овруччину, зайняли Народичі, Норинськ і почали реально загрожувати козацьким військам, що в районі Лоєва прикривали переправи через Дніпро. 26 червня литовські війська під командою полковника Мирського раптовим ударом вибили козаків з-під Лоєва і взяли переправи під свій контроль. Аби зарадити ситуації полковник Мартин Небаба кинувся зі свого табору під Ріпками назустріч Мирському. Але погано спрацювала козацька розвідка і виявилось, що неподалік Ріпок вже знаходяться головні сили гетьмана Радзивіла. Саме їхній фланговий удар виявився для військ Небаби фатальним. У відчайдушному бою під Ріпками 26 червня 1651 р. литовським військам князя Я. Радзивіла вдалося розгромити полки Мартина Небаби. У бою загинув і сам козацький полковник, здивувавши всіх неймовірною мужністю та самовладанням — втративши в ході бою праву руку, він перехопив шаблю лівою й рубався так доти, доки не загинув. Тут же зустріли свою смерть і відомі козацькі старшини Півторакожух, Капуста та інші. Після цього литовській армії вдалося опанувати Чернігово-Сіверщиною, Овруччиною та на початку серпня 1649 р. підійти під Київ.