Бої за Вінницю

Бар. Художник Н. ОрдаУ ніч на 11 березня полк брацлавського воєводи С. Лянцкоронського підступив до Вінниці, де перебував з полком Іван Богун. Вчасно попереджений про наближення ворога, вінницький полковник зумів належним чином підготуватися, і в ході боїв, що тривали з перервами увесь день, завдав нищівного удару польському авангарду. Надвечір до міста підступили основні сили на чолі з М. Калиновським. Наступними днями поблизу і в самому місті розгорілися запеклі бої. Не маючи змоги, із-за малочисельності своїх військ, тримати оборону всього міста, Богун зосередив свої сили на обороні меншого за розмірами табору, заклавши його навколо монастиря. Водночас, полковник раз-по-раз організовував дошкульні вилазки до табору нападників, не дозволяючи їм зосередити всі наявні сили лише на приступах козацьких захисних ліній. 20 березня на підмогу Богуну поспів Уманський полк Йосипа Глуха. Після цього стратегічна ініціатива в проведенні Брацлавської кампанії цілковито перейшла до українського командування. Залишивши під Вінницею близько тисячі поранених і хворих жовнірів, польське військо поспіхом відійшло до Бара, згодом — Кам'янця-Подільського. Переслідуючи неприятеля, козаки Богуна та Глуха, на допомогу яким незабаром підходять і головні сили Хмельницького, оволодівають Браїловим, Баром, Хмільником, Шаргородом, Меджибожем та іншими містами і містечками східного Поділля. З-під Меджибожа у ніч з 7 на 8 травня гетьман відправляє кінний корпус, що складався з 8—10 тис. козаків і кількох тисяч татар під Кам'янець, аби там завдати остаточної поразки Калиновському. Однак, останньому вдається відірватися від переслідування та вивести свої полки на з'єднання з коронною армією, що її збирав за наказом короля неподалік Сокаля на Галичині коронний гетьман Миколай Потоцький.