Каральний похід князя
Яреми

Ярема Вишневецький. Невідомий художник
"Якщо Хмельницький та його гультяйство після знищення кварцяного війська й захоплення в полон гетьманів доб'ється своїх вимог і залишиться при давніх вольностях — я в такій вітчизні волію не жити, — таку радикально непримириму позицію сформулював на початку літа 1648 р. нащадок неймовірно шанованого серед козацтва Байди-Дмитра Вишневецького, князь Ярема. І наперед варто сказати, що практична діяльність українського магната не набагато розійшлась із його словесною заявою. Козацьке повстання застало князя в резиденції його неозорих володінь на Задніпров'ї, містечку Лубнах. У його розпорядженні була вельми потужна 6-тисячна армія, яка могла конкурувати не з однією монаршою армією в Європі. Але звістка про розгром коронних гетьманів під Корсунем мала такий потужний резонанс серед підданих князя, що він — людина загалом хоробра, щоб не сказати відчайдушна — вирішив за краще відступати на Правобережжя. На чолі військ князь Ярема рушив на Переяслав і Чернігів, під Любечем переправився на правий берег Дніпра. Далі його марш, позначений густим кривавим слідом, проліг через Овруч і Житомир на Брацлавщину, де була решта його маєтків. Невдячна роль місця, де український князь, нащадок славного православного роду, вчинив показове жертвоприношення одновірного православного люду, випала містечку Погребище. Саме тут 18 червня, за наказом Вишневецького, було жорстоко покарано всіх, у кому запідозрили учасника селянських бунтів. Війта і священиків містечка посадовили на палі. Міщанам "руки рубали, на палю саджали, шиї рубали — і що там виробляли, страшна річ оповідати і писати", — переповідав сучасник тих трагічних подій, до речі, загартований у сприйнятті сцен насильств коронний жовнір. Розправившись із бунтівниками у Погребищах, князь пішов на Прилуки, а окремий загін скерував на Немирів із наказом "витяти винуватого й невинного, а місто спалити".