Облога Збаража

Палац Збаразького замку. Збараж, Тернопільська областьЗ весни 1649 р. Річ Посполита розпочала активну підготовку до приборкання козацької війни в Україні. На чолі коронних військ замість реґіментарів, зганьблених втечею з Пилявецького поля бою, поставили нових — Анджея Фірлея, Станіслава Лянцкоронського і Миколая Остророга, й вони на чолі передових військ вирушили в Україну. Тим часом, король скликав загальне шляхетське ополчення до свого табору, аби вже тоді всіма силами йти на бунтівників. Наприкінці травня 10—12-тисячне (а разом з обозними та військовими слугами — 18— 20 тис.) польське військо переправилося через Горинь і кількома колонами вторгнулося у Південно-Східну Волинь. Назустріч ворогу через Животів, Пиків, Хмільник і Старокостянтинів вирушив з військами й гетьман Хмельни- цький. Наприкінці червня в Україну надійшла обнадійлива для Богдана звістка про те, що головні сили кримського хана форсували Дніпро й рухаються на з'єднання з козаками. З кінця червня Хмельницький розпочав штурми Збаразької фортеці. За її мурами знайшли захист загони реґіментаря Анджея Фірлея та надвірні корогви князя Яреми Вишневецького. Зважаючи на свою чисельну перевагу, гетьман організовував численні штурми фортечних валів, деякі з них були досить близькими до успіху. За наказом гетьмана Хмельницького навпроти фортечного муру було насипано рівний з ним по висоті земляний вал, звідки козацька артилерія могла обстрілювати весь табір противника. Генеральний штурм було розпочато 26 липня. У його ході козакам вдалося в ряді місць захопити ворожі позиції, та все ж втримати їх із-за відчайдушного опору польських жовнірів і шляхти не вдалося. Тим не менше, становище останніх стало по-справжньому критичним, оскільки козаки в ніч на 28 липня насипали навколо польського табору ще декілька валів, а крім того, надійно перекрили будь-яке сполучення тих, хто залишався у фортеці з навколишнім світом. Внаслідок чого в Збаражі виникли великі проблеми із продовольством, питною водою. Від остаточного розгрому захисників Збаража порятувало те, що, врешті-решт, на допомогу підходив Ян Казимир з коронною армією та посполитим рушенням (понад 20 тис. жовнірів і шляхти та близько 15 тис. обозних і військових слуг, при 30 гарматах). У ніч з 3 на 4 серпня за результатами наради гетьмана Хмельницького та хана Іслама Ґерея близько 40 тис. козаків і 20 тис. татар було знято з облоги Збаразької фортеці і спрямовано навперейми королю, аби не допустити його наближення до Збаража.