Посольство до
турецького султана та його несподівані наслідки

На початку березня 1653 р. гетьман
       Хмель
Учасники церемоніального виїзду султана зі стамбульського палацу     ьницький відсилає до Стамбула представницьке посольство, якому доручив засвідчити в турецького султана факт взяття під протекторат Війська Запорозького, а також привезти в Україну атрибути султанської зверхності. Реагуючи на прохання української сторони, турецьке керівництво відсилає до Чигирина посольство Мегмед аґи. Посол, який прибув до України в середині травня 1653 р., привіз Хмельницькому грамоту великого візира Мустафи. Там повідомлялося, що султан, милостиво зваживши на останнє клопотання гетьмана, погоджується виявити Військові Запорозькому свою високу ласку й взяти його "в підданство і покровительство". Хоч аналіз грамоти засвідчує, що Порта планувала захищати нового васала від неприятелів винятково силами своїх причорноморських васалів, Мегмед аґа запевнив, що султан уже вислав силістрійському паші наказ привести на допомогу козакам десять тисяч війська. Керівництво Кримського ханства також повідомили про взяття під протекторат українського козацтва, водночас вимагаючи від хана Іслам Ґерея ІІІ надавати українському гетьманові потрібну військову допомогу. Крім султанської грамоти, Мегмед аґа привіз гетьманові також атрибути влади, залежного від Порти васала — булаву, бунчук, кафтан і знамено. За свідченнями генерального писаря Івана Виговського, Хмельницькому запропонували протекторат на суттєво кращих умовах, аніж навіть кримському ханові: "гетману будет в братстве не так, как крымской хан, не будет (султан) тесноты никакие чинить".  Кафтан султана Баязида ІІ з колекцій палацу Топкапи, Стамбул. ХV ст.

Скрутне політичне становище Української держави, а також відсутність власних засобів для нейтралізації військового потенціалу Речі Посполитої, змушували Хмельницького прислухатися до назагал привабливих пропозицій Стамбула. Разом із тим, фактор релігійного протистояння християнського та мусульманського світів, ненадійність Кримського ханства — турецького васала, чиї збройні сили мали стати головною військовою допомогою Порти, — ставили під сумнів доцільність спілки з султаном. Мілітарна слабкість османів, які на той час провадили тривалу та вкрай виснажливу війну з Венеціанською республікою, а, відтак, і не могли серйозно втрутитися в конфлікт у Центрально-Східній Європі, стала, певно, головною причиною затягування з остаточним позитивним вирішенням проблеми. Ймовірно, саме тому Хмельницький і просить посла зачекати з укладенням українсько-турецької угоди, покликаючись на несприятливий для переговорів час. А сам таким чином намагається розіграти турецьку карту в політичній грі з Москвою. І, як показав розвиток українсько-російських взаємин у наступні місяці, це йому блискуче вдається. Ще 22 квітня 1653 р. на аудієнції в царя українські посли Кіндрат Бурляй і Силуян Мужиловський вкотре безуспішно ставлять питання про прийняття Війська Запорозького в московське підданство, а також просять про військову допомогу в боротьбі з Польщею. Тим часом 3 червня Іван Виговський повідомляє посланцям путивльських воєвод про наміри Порти — взяти Україну під свій протекторат. До Москви ця інформація надходить 20 червня, спричиняючи там велику тривогу в сановитих колах. І вже 22 червня Олексій Михайлович звертається до Богдана Хмельницького з грамотою, вперше пропонуючи "вас принять под нашу царского величества высокую руку, яко да не будете врагом креста Христова в притчю и в поношеніе…". А ще за тиждень, 28 червня, за дорученням царя думний дяк оголошує стрілецькому війську попередження про можливість близьких воєнних дій. Утім, початку бойових дій царським ратникам довелось чекати ще майже цілий рік...