Посольство
Венеціанської республіки в Україні

Венеція у XVII ст. Художник Г. ван ВіттельНа початку червня 1650 р. до гетьманської резиденції в Чигирині несподівано прибуло посольство Венеціанської республіки на чолі з Альбертом Віміною да Ченеда. Венеціанський посланець привіз до Хмельницького звернення уповноваженого посла Венеціанської республіки у Відні Нікколо Саґредо з пропозиціями долучитись до війни європейських християнських держав проти Османської імперії. Зокрема, Нікколо Саґредо запрошував Хмельницького до морської виправи на Чорне море і спільного з кримським ханом удару по османським містам і фортецям. Венеція забезпечувала фінансовий бік справи і зобов'язувалась своїм флотом затримати морські судна османців у відкритому морі. Зважаючи на замирення Війська Запорозького з королем і Річчю Посполитою, передані Альбертом Віміною пропозиції виглядали вельми привабливо. Адже, взявши участь у війні європейських держав з Портою, можна було і мобілізувати власні війська, і допомогти козакам поліпшити свої матеріальні статки, та й, врешті-решт, гучно нагадати про себе як у Речі Посполитій, так і в цілій Європі. Утім, мимо уважного ока Хмельницького не могли пройти й ряд обставин, що змушували серйозно зважити всі “за” і “проти” участі в такій війні. Аби виграти час, гетьман скликав раду. Переважна більшість старшини виступала за прийняття привабливих пропозицій Венеціанської республіки. Але Хмельницький і цього разу уникнув однозначної відповіді. Його, вочевидь, бентежили принаймні два питання: відсутність у венеціанського гостя офіційного звернення від Сеньйорії Венеціанської республіки — посланець привіз лише приватні листи Нікколо Саґредо, а також тісні зв'язки останнього з "хитрим лисом" — великим коронним канцлером Єжи Оссолінським. Усе скидалось на те, що Оссолінський у такий спосіб хоче просто-на-просто спекатись козаків, переключивши їхню увагу на війну з османцями. Хмельницькому ж йшлось про розбудову власної держави, а тому загострення стосунків з потенційним своїм союзником у боротьбі з Польщею — Османською Портою, аж ніяк не входило в плани гетьмана. Покликавшись на ненадійність кримського хана, Хмельницький дипломатично відмовив Віміні да Ченеді у негайному виступі Війська Запорозького проти османців, пообіцявши ухвалити відповідне рішення згодом, після з'ясування позиції Бахчисараю.