Зборівський тріумф

Богдан Хмельницький після Зборівської битви.  Художник М. ІвасюкОчолюваним гетьманом Богданом Хмельницьким і ханом Ісламом Ґереєм ІII військам вдалося здійснити свій марш назустріч Яну Казимиру доволі блискавично й непомітно для ворожої розвідки. Отож, справжнім шоком для короля та його оточення став несподіваний напад козаків і татар на авангард та обоз польського війська, яке вранці 5 серпня тількино розпочало переправу через р. Стрипу в районі міста Зборова. Атакуючим вдалося зім'яти польські дозори, покликані захищати переправу, та завдати відчутних втрат полкам, кинутим королем на ліквідацію прориву. Утім, виявлена королем холоднокровність, дозволила розшукати польські полки для відбиття атак. За його наказом було розпочато зведення захисних валів, але завершити їх будівництво не встигли — на горизонті з'явилися передові загони Хмельницького та Іслама Ґерея. Спершу основний удар було нанесено по центру та правому крилу. Тут велику активність виявляли татари, але сильний зустрічний вітер заважав їм вести прицільний і дошкульний обстріл поляків з лука. Згодом, масованого удару було завдано по правому крилу. Він виявився настільки потужним, що польські корогви не витримали й почали відступати. З поля бою втекли ряд магнатів і коронний канцлер. Дуже швидко втеча почала набирати масового характеру. Зібравши біля себе дві козацькі корогви та 200 рейтарів особистої охорони, Ян Казимир зумів на деякий час стримати наступ і це дозволило привести перешикувати решту війська та порятувати табір від цілковитого розгрому. На вечір 5 серпня 1649 р. Річ Посполита опинилася на краю прірви. "Уже кількасот років не була Польща і її король у такій критичній ситуації, — писав один з польських шляхтичів, що брав участь у зборівському кошмарі, — ледь не обернулась вона поразкою під Варною чи Ліґницею, або як Батий, татарський хан, 12 тижнів жив у Кракові…".