Жахи Селянської війни

Козацький літописець Самовидець, оповідаючи про літо 1648 р., з жалем констатував: "рідко хто в тій крові у той час рук своїх не умочил і того грабленія тих добр не чинил …". Антисоціальна поведінка повсталого простолюду, вигнання і винищення панів, урядників, орендарів, погроми панських садиб і замків, привласнення майна, що влітку 1648 р. набуло масового характеру, за спостереженням Адама Киселя, являли собою "жахливу селянську війну". Сам Хмельницький намагався втримувати повсталих від над-мірно жорстоких ексцесів. Проте, виглядає так, що нерідко процеси виходили з-під контролю гетьмана та козацької адміністрації. Зокрема, переконливим свідченням доброї волі гетьмана щодо дотримання перемир'я з коронною владою мала стати показова страта свавільців, винних у сплюндруванні Лубен: "Приведено з-за Дніпра кількох свавільців, взяли Лубни штурмом, сплюндрували, отців бернардинів вирізали й багато шляхти й шляхтянок. Наказав Хмельницький двом відрубати голови, а двох чи трьох послав до князя, заявляючи, що це роблять не козаки, а збунтовані піддані власне князівської милості". Про те, що жахливі насильства в ту пору були явищем не лише звичним, а й таким, що практикувалось в обох протидіючих таборах, свідчить хоч би опис справи про захоплення роз'їздами коронних військ під Мозирем козаків у полон. Опис допитів фіксує, що один з полонених "був таким твердим, що чим більше його мучили, тим менше він відповідав, і лише, стиснувши зуби, мовчав. За те і був посаджений на палю". Інший виявився менш стійкий і давав покази про кількість повсталих, їх озброєння. Власну участь у насильстві заперечував, проте — і "цей також на палю вбитий". Ще інший сказав, що на козацьку службу був завербований лише у суботу, а в понеділок уже потрапив у полон. Відтак ні про озброєння, ні про кількість повсталих, ні про їхні дії сказати нічого не може. Слідчі повірили показам, і "так як є новий" бранець — був "лише" обезглавлений.