Жовтоводський пролог

Стефан Потоцький, син коронного гетьмана. Невідомий художник XVII ст.
Щойно великий коронний гетьман Миколай Потоцький до-відався про вибух бунтівних настроїв на Запоріжжі, як він вирішив придушити заколот у самому його зародку. З цією метою вже на початку лютого гетьман віддав наказ Єжи Голубу, полковнику Канівського реєстрового полку, взяти на допомогу козаків Чигиринського і Переяславського полків та спільно вибити бунтівників із Січі. На всяк випадок, було віддано наказ про мобілізацію військ, що перебували під командою польного коронного гетьмана Мартина Калиновського. Крім того, Потоцький не полишав надій і на мирне розв'язання конфлікту, а тому, відправив на Січ листа, де наказував негайно припинити бунт і розійтись по домівкам, у противному разі пригрозив: "майно все відняти, яке маєте на волості, а жінок і дітей вирізати". Хмельницький не став очікувати виконання Потоцьким висловлених погроз, а несподівано для багатьох — не тільки ворогів, а й соратників — вивів у середині квітня своє, поки що невелике, військо назустріч супротивнику. Разом з татарським загоном перекопського мурзи Тугай-бея Богдан мав всього лише близько 8 тис. вояків. У той час як у Потоцького було майже вдвічі більше, враховуючи полки реєстровців. Відтак, запорозький гетьман повівся вельми ризиковано. Проте, як показали наступні події, ризик повністю себе виправдав. Тим часом, коронний гетьман, спираючись на досвід приборкання козацьких виступів у 1630-і рр., вирішив спрямувати на Січ мобільний передовий загін, аби змусити повстанців закритись у таборі — як це неодноразово вже бувало раніше. А вже розгром супротивника мав відбутись по приході головних сил. До авангарду, очолювати який було доручено сину Потоцького, Стефану, було спрямовано приблизно три з половиною тисяч крилатих гусар і легкої кінноти коронних військ, а також шість козацьких реєстрових полки. Ще чотири полки мали рухатись на Січ по Дніпру човнами. А два — просувались паралельно суходолом. Однак, стратегічно бездоганний план коронного гетьмана був зруйнований нестандартними діями Хмельницького. Адже він не став очікувати на супротивника в укріпленому таборі на Січі, а стрімко рушив на перехоплення Стефану Потоцькому. 19 квітня передові загони повстанців на берегах р. Жовті Води вийшли на авангард Потоцького. Наступного дня коронні війська були атаковані повсталими.
"Крилатий" гусар.  Художник Стефано делла Белла

 Одночасно Хмельницький через своїх довірених людей зумів заагітувати реєстрових козаків, які пливли Дніпром, до переходу на свій бік. 23—24 квітня в реєстрових полках, що йшли на човнах вниз по Дніпру, вибухнуло повстання й козаки визнали владу гетьмана Хмельницького. Коли ж за декілька днів вони при наближені до Жовтих Вод оминули табір Потоцького й урочистим маршем попрямували до Хмельницького — це під-штовхнуло й решту реєстровців до аналогічних дій. На бік повсталих перейшли козаки Переяславського і Білоцерківського полків, і це вже фактично вирішило результати битви. У ніч на 5 травня Стефан Потоцький вчинив відчайдушну спробу вирватись з оточення. Проте, коронним військам пощастило дійти лише до урочища Княжі Байраки. Скориставшись з того, що з неба полився проливний дощ, а відтак жовнірам стало важко використовувати порох при обороні табору, козаки і татари зламали опір його захисників і за якусь мить війська Стефана Потоцького не стало. У жорстокій січі загинув і сам полководець. На Жовтих Водах Річ Посполита отримала чи не найпринизливішу поразку за останні декілька десятиліть. Натомість Хмельницький переконливо продемонстрував, що ворога можна і потрібно перемагати.