Організація державного
механізму

Перші зміни внутрішньої структури держави

Облога Цимісхієм Преслава. Мініатюра “Хроніки” І. Скіліци. ХІ стЗміцнюється весь Київ — Новгород (на північ обов’язково відряджався син Великого князя). Поступово місцеву адміністрацію почали заміняти членами князівської родини чи представниками центральної адміністрації.
Підтвердженням цьому була ситуація в Чернігові та його найближчій окрузі, що склалася в X ст. Саме місто, як і інші центри Південної Русі (передусім столиця), розросталось й укріплювалось. Це видно з археологічних досліджень. На кладовищі під стінами міста  ховали тільки представників місцевої аристократії, а могили членів великокнязівської дружини виявлено лише на певній відстані від нього, але вже в безпосередньому наближенні. Факт такого проживання в  безпосередній близькості до  резиденції місцевих князів      озброєних представників центральної влади дає можливість припускати, що вища чернігівська знать ще володіла зовнішніми атрибутами влади і була, як і раніше, віддалена від пришельців. Проте, вона мала скоріш номінальні можливості вирішення багатьох питань. Всі її дії контролювались розміщеними поблизу силами центральної влади. Звичайно, в цей час протистояння центру і автохтонних структур тривало. З цього приводу ще раз нагадаємо про сватання князя Мала до Ольги — на погляд древлянської знаті, в такому акті не було нічого пересудного. Знать розглядала цей союз як паритетний. Перспектива була за великокнязівськими структурами, а контроль за місцевою аристократією був необхідний.

Укріплення центральної влади

Цимісхій нападає на Святослава в Доростолі. Мініатюра “Хроніки” І. Скіліци. ХІ ст.Кількість переселенців на лівий берег не перевищувала п’ятої частини всіх жителів. Але коли у 968 р. великокнязівську сім’ю у Києві до приходу Святослава визволяв воєвода Претич, князівського столу в Чернігові тимчасово не було, а місцевий вельможа перебував у болгарському поході. Та наявність контингентів великокнязівської дружини в чернігівській окрузі дає змогу припустити, що якраз ці формування, повністю залежні від центральної влади, першими кинулись виручати з біди княгиню і княжат, розуміючи, чим може для них закінчитись така ситуація у випадку перемоги печенігів. 
Цікаво, що кочовики одразу сприйняли їх як передовий загін Великого князя (навіть не задумавшись, чому вони прийшли з лівого берега Дніпра, ко   ли Святослав знаходився на південному заході). Сама ж місцева чернігівська династія, мабуть, тихо і без особливих ексцесів припинила своє існування трохи пізніше — за часів Володимира Святославича.
Але поширення влади Києва відбувалось не тільки на най ближчі міста та їх околиці в межах “Руської землі” у вузькому значенні цього терміна (Чернігів, Переяславль та ін.). 
Протистояння русів і візантійців. Мініатюра “Хроніки” І. Скіліци. ХІ ст.Весь механізм одержавлення на початковому етапі відомий дослідник цієї проблеми А. М. Насонов характеризував так: “Поширення влади “Руської землі” над центрами з підвладною їм територією на широких просторах східноєвропейської рівнини не означало, що суцільно вся територія східноєвропейської рівнини була тоді ж освоєна державною владою. Всередині цієї величезної території залишились великі простори, на які фактично не поширювались дань і суд; на інші місця вони могли поширюватись номінально або нерегулярно. 
Різноплеменна територія, що тяжіла до цих центрів, колись племенних, здебільшого розширювалась поволі, віками, за повнюючи простори, на які раніше фактично влада не поширювалась. 
Міста, що перебували під владою “Руської землі”, навколо яких росла підвладна їм територія, були центрами “областей” — земель, майбутніх князівств. 
В такому ж становищі перебували і три головні центри південної “Руської землі”. Навколо кожного з них також росла територія, що тяжіла до нього, захоплюючи ближні племінні землі; таким чи  ном, коли склались території   з південних “областей”князівств, кордони їх відходили далеко за межі давньої “Руської землі”.
Місцева знать південноруських земель остаточно перейшла на бік центральної влади. Цікаво у зв’язку з цим відзначити, що біля с. Камка в околицях НовгородаСіверського два поховання зі зброєю (тобто дружинні) було виявлено на рівні давнього горизонту. 
Факт захоронення на рубежі двох тисячоліть за місцевими сіверянськими традиціями підтверджує якраз думку про перехід автохтонної верхівки у підпорядкування Києва в часи остаточного одержавлення внутрішніх районів Дніпровського Лівобережжя.