Полісся від ІХ ст. до
980 р.

Кінець ІХ ст.
Початок функціонування Києворуської держави в рамках єдиної ранньофеодальної монархії на чолі з представ  никами династії Рюриковичів.

Молода Русь підтримувала широкі й різноманітні зв’язки з багатьма країнами тогочасного світу. Неабияке значення відігравали військові походи за межі східнослов’янських земель, унаслідок яких соціальна верхівка отримувала значні прибутки, а сама Русь стверджувала свій престиж на між народній арені.

В писемних джерелах зафіксовано шість випадків протистояння полянрусів і древлян, по два випадки збройних конфліктів між Києвом та уличами й сіверянами, одного разу — з хорватами. Приєднання волинян та тиверців пройшло більш спокійно, хоча в першому випадку зафіксовано конфлікт з “ляхами” — правителями та населенням давньопольських земель.

883, 884 рр.
Перші свої походи “Віщий” Олег здійснив на древлян, з яких почав брати данину — по чорній куниці, а також на сіверян, які до того платили податі хозарам. Обклав і їх “даниною легкою”, а своїм супротивникам наказав нічого не платити.

885 р.
Олег посилає своїх послів до представників лівобережного племені, радимичів, які виплачують данину хозарам. Князь встановлює податок Києву у розмірі — по шелягу (як і до того хозарам).
Полісся, Північне Причорномор'я
Під владою Київського князя Олега перебувають древляни, поляни, сіверяни і радимичі, а уличі та тиверці — жителі надчорноморських місцевостей — виставляють свої військові підрозділи на його вимогу.

945 р.
Древляни звертаються до київського князя Ігоря не ходити до них за даниною, бо віддали все, що було обумовлено раніше. Той не послухав їх і був розп’ятий між двох дерев.

Під час повторного збирання данини з літописних древлян, вони в районі Іскоростеня (сучасного Коростеня) вбивають князя Ігоря.

945 р.
Окрилені перемогою древляни вирішили, що їхній князь Мал може взяти собі в жони вдову Ігоря княгиню Ольгу. Остання жорстоко розправилася з повсталими: перше посольство, котре прибуло в човнах, було заживо закопане в землю; друге спалене в лазні; далі княгиня вже на древлянській території після проведення поминальної тризни за своїм загиблим чоловіком наказала своїм слугам перерізати присутніх на поминках місцевих жителів (літопис повідомляє про 5 тис. вбитих).

946 р.
Ольга із малолітнім сином Святославом знову рушила на Деревлянську землю разом з чисельним військом. Перед битвою син київського князя першим кинув свого списа, котрий пролетів між кінськими вухами і упав на землю — він був ще дитиною. Це стало сигналом для початку бою, в якому кияни отримали перемогу. Їх супротивник зачинився в Іскоростені й кріпко відбивався. Лише за допомогою обману, коли Ольга попросила принести їй птахів, що жили під дахами міських жител, град було спалено.

946 р.
Старійшин древлян страчено, інших жителів віддано в рабство знатним мужам своїм, а ті, хто залишилися, почали платити ще більшу данину (дві частини її йшли до Києва, а третя — до Вишгорода, бо то був тоді Ольжин град). Проводяться й внутрішні економічні реформи. За літописними повідомленнями: “И иде Ольга по Деревьстей земли с сыномъ своимъ и дружиною, уставляющи уставы и урокы. И по Днепру перевесища и по Десне. И есть село ея Ольжичи и доселе”.

964 р.
На великокнязівському престолі сідає Святослав Ігоревич — визначний воїн і стратег. В літописах повідомляється, що навколо нього згуртувалося багато добірного війська, а сам він ходив на ворога, начебто, гепард, не обтяжуючи себе багатьма речами (м’ясо готував на вугіллі, спав, підклавши сідло під голову і т. п.). Перед військовою операцією попереджав супротивника: “Хочю на вы ити”. Першою акцією цього князя стає похід у східному напрямі, де він підкорює згодом літописних в’ятичів.

970—971 рр.
З метою укріплення влади Києва Святослав посадив сина Ярополка у Києві, іншого — Олега — в Древлянській землі, а   ще одного Володимира — від ключниці Ольги Малуші, на прохання новгородців та за рекомендацією її брата Добри  ні — відправив до Новгорода Великого на північ Русі.

975 р.
Приводом до війни між синами Святослава Ігоревича, Олегом та Ярополком, стає вбивство першим із них Люта — сина Святославового воєводи Свенельда. Дані території належать сину покійного Великого князя. Старий царедворець починає провокувати Ярослава на виступ проти брата, аргументуючи це тим, що він може забрати володіння того й безперешкодно та повністю володарювати в країні.

977 р.
Ярополк виступає проти брата Олега і, в результаті збройного протистояння, перемога була за першим із них. Другий кидається відступати і закривається в літописному місті Вручий (нині Овруч). Але, під час паніки на в’їзді до міських воріт, його скидають в урвище і він гине. Старший брат оплакує та ховає його біля цього міста, а волость забирає собі. Володимир, дізнавшись про це, тікає за море. Після цього Ярополк садить і в цій північній столиці своїх посадників та починає володарювати вже на всій Русі один.