Ярослав Стецько

Ярослав Стецько (19.1.12 - 5.7.86)Ярослав Стецько (19.1.12 - 5.7.86) 
Псевдоніми: З.Карбович, Є.Орловський, Б.Озерський та ін.

  Народився у Тернополі в родині священика. Закінчив Тернопільську гімназію. У 1929-34 вивчав право і філософію у Краківському та Львівському ун-тах. Ще в часи гімназійного навчання вступив до нелегальної організації “Українська націоналістична молодь”, згодом - до Української військової організації та Організації українських націоналістів. У 1932 став членом Крайової екзекутиви ОУН, був ідеологічним референтом КЕ, а також редактором ряду націоналістичних видань. У 1934 заарештований і засуджений польським судом до 5-річного ув'язнення. У 1937 звільнений за амністією і виїхав за кордон. У січні 1938 за дорученням Є.Коновальця увійшов у комісію з підготовки Великого збору Організації українських націоналістів. На II ВЗ ОУН у Римі (1939) С. обрано членом Проводу українських націоналістів (ПУН). Під час внутрішньої кризи в ОУН С. підтримав політичну лінію С.Бандери. У квітні 1941 на III ВЗ ОУН у Кракові обраний заступником С.Бандери. На поч. радянсько-німецької війни 1941-45 С. разом з С.Бандерою та ін. брав участь у формуванні похідних груп ОУН з метою організації українського самоврядування на окупованих німецькою армією українських землях. 30.6.1941 С. за дорученням ОУН-Р проголосив у Львові Акт відновлення самостійності України і очолив український уряд - Українське Державне Правління. 12.7.1941 заарештований гестапо і перевезений до Берліна. У вересні 1944 після відмови скасувати Акт проголошення відновлення Української держави С. було переведено до концтабору Заксенгаузен, де він перебував до вересня 1944. Наприкін. 1944 був залучений до діяльності Українського національного комітету в Берліні (створений для відстоювання українських інтересів перед німецькою владою), проте на поч. 1945 відмовився від участі в УНК. У квітні 1945 втік з-під нагляду гестипо і перебрався в американську окупаційну зону. Весною 1945 С. разом з С.Бандерою, М.Лебедем, Д.Ребетом, С.Ленкавським, В.Охримовичем та ін. увійшов до складу Закордонного центру ОУН. Невдовзі обраний членом Бюро проводу ОУН (разом із С.Бандерою та Р.Шухевичем). Був одним з ініціаторів створення Закордонних частин ОУН (ЗЧ ОУН) як організаційної форми для членства ОУН в еміграції, згодом призначений керівником сектора зовнішньої політики ЗЧ ОУН. У 1946-86 очолював Антибільшовицький блок народів. У повоєнний час розгорнув активну діяльність із створення єдиного антикомуністичного фронту. З цією метою у 1957 заснував представництво АБН на Тайвані (представництво АБН діяло до 1971), підписав угоду з Китайською антикомуністичною лігою. У 1967 виступив організатором Світової антикомуністичної ліги. Входив до складу керівних органів ін. міжнародних організацій, зокрема, Європейської ради за свободу. У 1968-86 - голова проводу ОУН-Р. Помер і похований у Мюнхені. Автор книги “30 червня 1941” (1967), “Українська визвольна концепція” (1987).

Джерело: http://oun-upa.org.ua/personalities/#bandera