"Роксолани, народ
сарматського племені"

Так назвав одне із сарматських племінних угруповань римський історик Публій Корнелій Таціт у І ст. н. е. Але перші відомості про роксолан подані у херсонеському декреті на честьФібула у вигляді дельфіна (Ногайчинський курган) Діофанта та у праці Страбона "Географія". Обидва джерела  розповідають про видатну подію того часу — війну між скіфами та Херсонесом, що передувала Мітрідатовим війнам. На боці скіфського царя Палака виступили 50 тисяч вершників племені роксоланів під проводом їхнього царя Тасія. Проте скіфи зазнали поразки, а наступні відомості про їхніх союзників роксоланів належать уже аж до середини І ст. н.е.Золоте намисто з с. Михайлівка (Одеська обл.)
Корнелій Таціт, розповідаючи у своїй "Історії" про громадянську війну у Римській імперії у період міжцарів'я Отона, Гальби, Вітелія та Веспасіана (69—70 рр.), навів цікавий і динамічний епізод за участю роксоланів. "Усі думали лише про громадянську війну, і кордони охороняли вже не так ретельно. Роксолани, народ сарматського племені, які минулої зими знищили дві когорти, вдерлися до Мезії. Їхній кінний загін налічував 9 тисяч воїнів; сп'янілі від нещодавньої перемоги, вони міркували більше про ґвалт, аніж про битву. І рухалися тому без певного плану, не вживаючи ніяких заходів безпеки, поки не наразилися раптом на допоміжні сили ІІІ Гальського легіону. Римляни наступали у повному бойовому порядку, сармати ж одні блукали округою в пошуках здобичі, інші тягли клумаки з добром; коні їхні ступали невпевнено, та й самі вони падали під мечами солдат. Як не дивно, уся сила та звитяга сарматів поза ними: у пішому бою немає нікого гіршого та слабкішого, але навряд чи знайдеться військо, що зможе опиратися на тиску їхніх кінних загонів". Того разу римляни перемогли роксоланів, але ті помстилися через 100 років, у Маркоманнській війні.
Із роксоланами ІІ—І ст. до н. е. пов'язують впускні курганні поховання у вузьких ямах, орієнтовані на північний сектор. Такі могили зосереджені між Доном і Дніпром, що буквально збігається зі словами Страбона: "Роксолани займають рівнини між Танаїсом та Борисфеном". Роксоланські могили І ст. н. е. із тими ж ознаками знайдені по всьому степу від Приазов'я до Дунаю. Неподалік Дунаю біля с. Михайлівка Одеської обл. досліджено поховання заможної роксоланської дівчини, де знайдено золоте поліхромне намисто, скляний глек, золоті браслети та сережки. Поховання датують кінцем І ст. н. е.