Царство Фарзоя та
Інісмея

У другій половині І ст. н. е. у причорноморському степу відбулися грандіозні зміни, відзначені у деяких грецьких та римських письмових джерелах. На надгробному камені легата римської провінції Нижня Мезія Тіберія Плавція Сільвана серед інших його славетних діянь у 60-ті рр. І ст. н. е. зазначено: "Він придушив виниклий рух сарматів... Раніше невідомих і ворожих римському народові царів він привів на берег ріки (Дунаю), що йому підкорявся, для того, щоб вони вклонилися римським військовим значкам". Біля підніжжя Мангупа (Крим) був знайдений уламок мармурового декрету, який можна вважати ольвійським і датувати
І ст. н. е. У декреті вшановано діяння якогось невідомого ольвіополіта. Серед іншого в ньому йдеться про посольство, яке він організував до володаря із сарматським іменем Умабій та "найбільших царів Аорсії". Майже немає сумніву, що ця Аорсія була розташована у сусідстві з Ольвією, адже лаштувати посольство далеко за Дон, на колишній землі аорсів, не було сенсу — які політичні інтереси могла мати там Ольвія? До того ж, виходячи з контексту, у декреті описано події, що відбувалися за легатства Плавція Сільвана у Нижній Мезії, а в цей час аорси вже залишили Подоння — там панували алани.
Отже, у 50-ті — 60-ті рр. н. е. між Дніпром і Дунаєм з'явилися якісь нові кочовики. На підставі Мангупського декрету можна вважати, що то були аорси, які відкочували на захід із Нижнього Дону. Скоріш за все, цю перекочівку спричинила навала на аорські землі нових кочовиків сарматського кола — аланів. Цікаво, що аорси змусили відійти на захід, до Угорської низовини, колишніх володарів Поділля, язигів, — спрацював принцип доміно.Монети Фарзоя та Інісмея
Якраз 60-ми рр. датуються золоті ольвійські монети, на яких, окрім грецьких імен архонтів, є напис "Цар Фарзой" і сарматська тамга — знак цього царя. Трохи згодом, наприкінці 70-х — на початку 80-х рр. Ольвія карбувала срібні монети царя на ім'я Інісмей, на яких теж була сарматська тамга. Виходячи з цих тамг та іранських імен царів, учені вважають, що Фарзой та Інісмей були володарями навколишніх сарматів, що уклали союз із Ольвією. На знак цього місто карбувало їхні монети. І як тут не згадати про "найбільших царів Аорсії" з Мангупського декрету — можливо, камінь не зберіг імена саме Фарзоя й Інісмея.
Підтверджує таку реконструкцію й археологія. Саме в чей час різко зростає кількість сарматських поховань між Дніпром і Дністром — якщо могил І ст. до н. е. тут одиниці, то таких, що датуються другою половиною І ст. н. е., — понад 300! Серед них — відомі царські поховання (Пороги, Соколова Могила, Весняне, Мокра) з чітко вираженими рисами донської сарматскої культури.